IPB

Привіт Гість ( Вхід | Реєстрація )



 
Ответить в данную темуНачать новую тему
> Улюблені вірші
Zozulka
повідомлення 9.7.2015, 10:44
Пост #1


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



Пишемо тут улюблені вірші або ті, які просто припали до душі

Час – робота душі. Часом пишуться вірші і вірші
Без історії, без вороття, лиш підходь і бери,
Про любов, про усе назавжди (ці, здається, найгірші) –
Безумовно, мовчу. В голові дичавіють вітри.
Дичавіють – і серце у грудях то дзвонить, то б’ється,
І триває життя, і навіщось ніщо не болить,
Я люблю тебе так, що воліла б лишитись без серця,
Що воліла б тобі зненастати – зненацька, як мить.

Маріанна Кіяновська,«373»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 17.7.2015, 10:50
Пост #2


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
коли я містом сонячним іду до банкомату,
то серце моє повне радості й жалю.
нарешті, все що заробив, я зможу взяти!
та доведеться віддавати… віддавати не люблю…

увесь тривожний – у задумі і печалі
я далі йду, бо травень жовтий за плечем,
а банкомати посміхаються повчально,
і сік вишневий із фонтанів, мов ключем.


Григорій Семенчук, із поетичної збірки «MORE віршів і пісень»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 21.7.2015, 10:56
Пост #3


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
на своїх божевільно високих підборах
я прокреслюю лінію танцю
достоту не знаю
де вона увірветься
бо все що дістало початок
неодмінно повинно скінчитись
я чую
на щоці твоє дихання
ти
обережно ступаєш
боїшся її обірвати
та самотні дерева
вже чекають нового цвітіння
і світло
народилося з ночі
і з тиші
зродились слова
на своїх божевільно високих підборах
я прокреслюю знак нескінченності
я люблю
я танцюю
Мар’яна Савка, із поетичної збірки «Пора плодів і квітів»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 6.8.2015, 13:08
Пост #4


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
Листя пам’яті темне, як мох,
І зелене-зелене, до крові.
Ми не здатні любити, як Бог.
Що — за гранню любові?
Перешіптує сутінки плющ,
І немає нічого, крім тиші.
Яснобачення болю: розплющ
Очі інші, давніші.
Хай нарешті не буде кінця
Цій оберненій в воду зіниці.
Хай глибоке відлуння лиця
Стане голосом птиці..

Маріанна Кіяновська, з поетичної збірки «373»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Ніла
повідомлення 25.4.2017, 12:50
Пост #5


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 14
З нами з: 21.4.2017
Користувач №: 112



В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю,

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


Ліна Костенко
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Ljusinda
повідомлення 24.7.2017, 21:45
Пост #6


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 19
З нами з: 26.6.2017
Користувач №: 114



Любіть українок!

Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську — без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками…
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві — як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним…
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви –
І хай вам Господь помагає!
Любіть галичанок, бойкинь та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки —
Не знайдете кращих коханок.
Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!
Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок – щотижня, щодня
А буде можливість – і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять —
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок —
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок —
Це їх РЕГУЛЯРНО любити!
Брати Капранови.
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Ніла
повідомлення 28.7.2017, 12:06
Пост #7


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 14
З нами з: 21.4.2017
Користувач №: 112



І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Хай буде вік прожито як належить.
На жаль, від нас нічого не залежить.
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити.
І за минулим плакати не варт.
Отак, як є. А може бути й гірше.
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще,—
не будь рабом і смійся, як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях.
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок, в грудях.
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено.
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить,—
принаймні вік прожити як належить.

Ліна Костенко
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение

Ответить в данную темуНачать новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 



Lo-Fi Версія Поточний час: 20.9.2017, 19:19


Український рейтинг TOP.TOPUA.NET