IPB

Привіт Гість ( Вхід | Реєстрація )



 
Ответить в данную темуНачать новую тему
> Улюблені вірші
Zozulka
повідомлення 9.7.2015, 10:44
Пост #1


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



Пишемо тут улюблені вірші або ті, які просто припали до душі

Час – робота душі. Часом пишуться вірші і вірші
Без історії, без вороття, лиш підходь і бери,
Про любов, про усе назавжди (ці, здається, найгірші) –
Безумовно, мовчу. В голові дичавіють вітри.
Дичавіють – і серце у грудях то дзвонить, то б’ється,
І триває життя, і навіщось ніщо не болить,
Я люблю тебе так, що воліла б лишитись без серця,
Що воліла б тобі зненастати – зненацька, як мить.

Маріанна Кіяновська,«373»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 17.7.2015, 10:50
Пост #2


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
коли я містом сонячним іду до банкомату,
то серце моє повне радості й жалю.
нарешті, все що заробив, я зможу взяти!
та доведеться віддавати… віддавати не люблю…

увесь тривожний – у задумі і печалі
я далі йду, бо травень жовтий за плечем,
а банкомати посміхаються повчально,
і сік вишневий із фонтанів, мов ключем.


Григорій Семенчук, із поетичної збірки «MORE віршів і пісень»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 21.7.2015, 10:56
Пост #3


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
на своїх божевільно високих підборах
я прокреслюю лінію танцю
достоту не знаю
де вона увірветься
бо все що дістало початок
неодмінно повинно скінчитись
я чую
на щоці твоє дихання
ти
обережно ступаєш
боїшся її обірвати
та самотні дерева
вже чекають нового цвітіння
і світло
народилося з ночі
і з тиші
зродились слова
на своїх божевільно високих підборах
я прокреслюю знак нескінченності
я люблю
я танцюю
Мар’яна Савка, із поетичної збірки «Пора плодів і квітів»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Zozulka
повідомлення 6.8.2015, 13:08
Пост #4


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 10
З нами з: 9.7.2015
Користувач №: 96



***
Листя пам’яті темне, як мох,
І зелене-зелене, до крові.
Ми не здатні любити, як Бог.
Що — за гранню любові?
Перешіптує сутінки плющ,
І немає нічого, крім тиші.
Яснобачення болю: розплющ
Очі інші, давніші.
Хай нарешті не буде кінця
Цій оберненій в воду зіниці.
Хай глибоке відлуння лиця
Стане голосом птиці..

Маріанна Кіяновська, з поетичної збірки «373»
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
Ніла
повідомлення 25.4.2017, 12:50
Пост #5


немовля
*

Група: Пользователи
Повідомлень: 4
З нами з: 21.4.2017
Користувач №: 112



В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю,

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.


Ліна Костенко
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение

Ответить в данную темуНачать новую тему
1 Користувачів переглядають дану тему (1 Гостей і 0 Прихованих Користувачів)
0 Користувачів:

 



Lo-Fi Версія Поточний час: 26.6.2017, 20:16


Український рейтинг TOP.TOPUA.NET